COCAIN 98% COCAIN Перу Сухой Лог

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

О, алло, народ!

Штоле, стримчаны?

Сегодня я расскажу вам одну историю, которая случилась со мной не так давно. Ну, а если быть точным, то случилась она там, где я убился изрядно - в конце белой полосы, около какого-то озера.

Ударило меня в голову, что нехилая шалость будет	купить шишки и круто провести время с друзьями.
Но не тут-то было!	Вместо соцветий марихуаны мне попалась закладка.
Как-то она не очень приятно влияла на мой мозг.	Но я человек отважный, поэтому решил попробовать.

И вот, с джейчиком в кармане я отправился к озеру. Там уже собралась компания торчков, все на расслабоне, как говорится.

Ай-да, ребята, кока пополам, по кругу!

Мы закурили и начали обсуждать жизненные глупости, шутить на разные темы. Вместо обычного зудения от шишек, я почувствовал какую-то непривычную эйфорию. От этого я стал еще более болтливым и неразборчивым.

У нас была с собой еще одна закладка, которую никто не пробовал. Все довольно смеялись и флиртовали между собой, словно группа безумных циркачей, гоняющихся за кусочком радости.

- Ребята, а че если сгонять в озеро голыми? - внезапно предложил один из нас, сияя глазами.

- Ты что, торчок, с ума сошел?

- Да ничего, просто мы так сделаем, проведем времени весело!

- Какой ты мокрый, блин! Но давай, шобы чо!

- Вот и отлично!

И тут началось самое забавное приключение в моей жизни. Мы сняли с себя все одежду, оставив только неприкрытые желания, и бросились в воду, громко смеясь и крича.

Уф, ребята, озеро - это не то место, где я обычно плаваю голым - прокомментировал я, пытаясь сосредоточиться на плавании, но с каждым метром я все больше забывал, как плавать вообще.

«Как же круто, что мы сделали это», - думал я, вспоминая о закладке, которую мы только что потребовали.

Друзья плескались вокруг меня, крича и хохоча. Мы создали настоящее шоу, которое, наверняка, никто из нас не забудет.

Но честно говоря, я слабо помнил, как мы смогли выбраться из озера. Вспоминал я только куски и фрагменты, словно сон, который сбежал из моей головы.

А теперь сижу, пишу этот текст и думаю, а нужно ли было мне все это? Никто не знает, какие последствия оно может иметь для нашего здоровья и жизни. И я готов поспорить, что после этой истории мои друзья тоже задумались о своих похожих поступках.

Ведь нам совершенно необязательно заходить на такую глубину, чтобы найти истинное счастье. Оно может находиться где-то рядом - в моментах с друзьями, в смехе и радости, которые можно испытывать вполне трезвыми.

Будем наслаждаться жизнью в полной мере, не прибегая к экстремальным закладкам.

Всем позитива и безопасных развлечений, друзья!